Three generations of women from one family are confronted with questions about the heredity of shame. Who and what do they abandon in order to free themselves from it?

Shame is the last part of Małgorzata Wdowik's theatre triptych dedicated to the topic of emotions. The directress parts from a personal story in order to examine how shame functions and how it becomes a tool for creating social inequality. She wonders who is privileged to talk about weakness and shame, as well as asks how to do it. Shame is, after all, the moment when we become visible, even though we are not ready for it. The artist invited to her project Agata Baumgart, a theatre and film directress in whose work documentary strategies are often used.

From the directress’s explication:

The story seemed boring for her during some time. She tried to write it down once, the other time she even bought a notebook but ended up with writing just one page: the moment she was born. And it was not that she didn’t remember. Thanks to her mother she had a good memory. Because when she was pregnant with her, she didn't let her husband sleep with her. It's almost like with farm animals: people allow them to copulate or not. In the countryside the difference wasn't so much noticed. And when she started writing, she understood that she was a loser from the very beginning, because even those animals were more important than their family. The pigs had to be given food and people did not necessarily have to be given food. Because a pig, when it eats, will be fat and there will be money in it. And what can you get from children? She was not able to answer this question and so she stopped writing. 

UA:
Історія про три покоління жінок однієї родини, яка зіштовхується з питаннями про успадкування сорому. Кого і що їм доводиться покинути, щоб звільнитись від сорому?

Сором це остання частина театрального триптиху Малґожати Вдовік про емоції. Режисерка, на основі своєї історії, розмірковує про функціонування сорому як знаряддя будування суспільних нерівностей. Запитує, кому належить привілей розповідати про слабкість і сором та як це робити. Адже сором це момент, коли ми стаємо видимі, попри те, що не готові до цього. В ролі спостерігача за інтимними родинними стосунками запросили Аґату Баумґарт, режисерку театру і кіно, яка у своїй творчості використовує документальні стратегії.

• Режисура: Малґожата Вдовік
• Текст: Вероніка Мурек, Малґожата Вдовік
• Документальні матеріали, монтаж фільму: Аґата Баумґарт
• Відеооператор: Аґата Баумґарт / Міхал Стайняк
• Режисура світла, простір: Александр Провалінський
• Музика: Ян Рабєй
• Драматургічна співпраця: Ольга Дриґас
• Костюми: Ядвіґа Вдовік
• Корекція звуку відео: Себастіан Дембський
• Діють: Маґдалена Цєлецька, Ева Далковська, Ясміна Полак

• Нагорода за авторство тексту для Малґожати Вдовік і Вероніки Мурек на XIV Міжнародному фестивалі Божественна комедія у Кракові, 2021
Прем’єра: 07.02.2021
12.02 вистава зі субтирами українською мовою
Тривалість вистави: 1 година